196 ͡๏̯͡๏
ATO

Місце психології в умовах гібридної війни.


Вікторія Конєвич

Гібридна війна – це поєднання класичних способів ведення війни з принципово різними типами і способами, які скоординовано застосовуються задля досягнення певної цілі. І найбільший акцент в цій війні ставиться на використання простого населення та інформаційних ресурсів і технологій. Країна-агресор шляхом поширення заздалегідь підготовленої інформації та маніпуляційних прийомів простими людьми створила умови для війни, в якій нібито не бере участь. Саме тому в умовах гібридної війни бойові дії є другорядними, а на перший план виходять інформаційні операції та інші важелі впливу. Війна полягає у прагненні однієї держави агресивно діяти на свідомість жителів іншої. В такій війні не знаєш на що сподіватися і чого очікувати від опонента, а це в свою чергу заставляє перебувати в постійному очікуванні і емоційному напруженні. Другими словами — це прагнення не знищити мільйони людей, а залякати й деморалізувати їх. На мою думку гібридна війна – це викривлення реальності.

В сучасному світі інформація – це рушійний двигун, а в умовах даної війни – це зброя. Вона впливає на розум людини і на її поведінку, в тому числі безпосередньо чи опосередковано впливає на функціонування психіки військовослужбовця, соціально-психологічних явищ групи військовослужбовців, яка наповнює свідомість і формує ставлення до світу, людей, колективу, товаришів, до себе, військового обов’язку, становища а також вчинків і поведінки.

Просто кажучи, бійці крім страху знаходяться у стані постійного стресу та емоційного виснаження, пригнічення. Цей стан спричиняє психоз – коли ти не знаєш кому і чому вірити, й навіть офіційне підтвердження чи спростування якоїсь події чи факту не може заспокоїти тебе. Звичайно, це робиться навмисно й ще більше сприяє дестабілізації. Не має правил, не має тактики ведення бою, не має чітко поставлених задач, в кінці кінців не має самої (офіційно) війни. В умовах гібридної війни бійців використовують не як повноправну діючу армію протидії агресору, а як інструмент маніпуляції для досягнення політичних, економічних чи фінансових цілей.

Я зіткнулась з проблемою у спілкуванні з такими людьми, які постійно знаходяться в умовах страху, брехні і відчаю, що призводить до психологічного вигорання, в свою чергу до постійної втоми, психосоматичних порушень, погіршення сну, негативізму, погіршення професійних дій, негативної “Я-концепції”, агресивного відношення до оточуючих. Бійці знаходяться в постійному емоційному стресі і бойовій напруженості, жорстких умовах виживання, в очікуванні самого страшного.

Постає питання як працювати з ними. Я для них ще один чужинець, який не знає реалій ведення бою, який не був там, з ними і не знає як воно, чужинець, якому не довіряють. І це стосується всіх і кожного зокрема. Зі слів самих бійців – рідні їх не розуміють, психолог їм не потрібен, життя стає беззмістовним і байдужим, все що у них є  – це батальйон чи підрозділ, де їх зрозуміють і підтримають. Після повернення додому їхнє життя ділиться на два періоди, які кардинально відрізняються один від одного – «до» і «після». І в цьому другому періоді, щоб вони не говорили, їм потрібна турбота і відчуття цінності і підтримки.

Для того щоб у мене з ними склалася плідна співпраця я спочатку повинна завойовувати їх довіру як людина, а потім налагоджувати ефективну роботу як психолог. Особливо важко тим бійцям, які навіть в армії не служили, а повинні швидко приймати рішення і бути завжди готовими до ведення гібридної війни в будь-якій ситуації, коли виникає загроза життю. Вони ідуть на війну абсолютно не готовими до неї і як результат, повертаються зовсім іншими людьми як психологічно так фізично і морально.

Мені згадався американський фільм з відомим актором Томом Хенксом, називається «Изгой», 2000–го року випуску, хто не бачив – обов’язково подивіться. Фільм про переосмислення життєвих цінностей, про довгий і важкий шлях в боротьбі за виживання. Про те як в процесі боротьби за себе змінюється твоє світобачення і ти чітко розумієш що головне, а що другорядне. Так само з нашими бійцями відбувається, з їх рідними та близькими. І в цьому важкому процесі життя їм обов’язково потрібно допомагати.

В першу чергу психологи цим повинні займатися на місцях, в зоні проведення антитерористичної операції, де вони мають можливість бачити всі реалії ведення бою на власні очі. Так, це важко фізично, але легше у співпраці з військовими, які тебе сприймають як свого. Тоді бійцям буде простіше знайти контакт з психологом дома, після демобілізації.

Якщо цю статтю читають бійці – не соромтеся, звертайтесь. Я не лікар, а ви не пацієнти. Я не приписую медикаменти чи відкриваю лікарняний листок, де буде написаний діагноз. Моя мета спільно з вами найти шляхи вирішення будь-яких ваших задач.

Обов’язково після повернення додому потрібно знайти в собі сили для фізичних навантажень. Займання спортом – це одна із важливих умов реабілітації військових. Знаєте як в приказці – «в здоровому тілі – здоровий дух». Кажуть, що колишніх «мєнтів» не буває, так само і військових колишніх не буває. Вони все пам’ятають, все пережити ними, відкладається в пам’яті і цей досвід життєвий залишить слід на все їхнє життя. Тому без фізичного здоров’я і сильної імунної системи тут не обійтись.

До цього потрібно пристосуватись, з цим потрібно навчитись жити далі. Війна врешті решт закінчиться і нам ще довго прийдеться розгрібати її наслідки, але ми справимося, бо Українці сильний народ і сильна нація.

Місце психології в умовах гібридної війни.

About Бандерівці