322 ͡๏̯͡๏

Козацькому роду нема переводу!


14114951_1055418604507326_3674423221532091966_oОсь і завершили роботу всеукраїнського табору гри «Джура» 2016 року.
Час – поняття відносне. Хто скаже, 21 день – це мало чи багато? Адже кожну хвилину ми наповнюємося життям! Так і за 21 день нашої таборової зміни «Ми – українці!», а саме як учасники ІІІ (Всеукраїнського) етапу гри «Джура – 2016: Хаджибейська Січ», молоді люди з усіх областей України та міста Києва ввібрали в себе багато нового: Одеса, Чорне море, безмежнопросторовий табір «Молода гвардія», вранішні побудки за свистком хорунжого «Табір, ВСТАВАННЯ!»… І далі починалися враження: шикування, новий порядок організації побуту (вже не кинеш шорти на диван, щоб мама склала гарненько, – сам все робиш …). Нові слова: «гутірка», «вишкіл», «осавул». Нові обличчя: весь український генотип був представлений – від чорнявих закарпатців з синіми очима до русявих довгастих східняків. А загалом і не скажеш, хто звідки, всі молоді, гарні, у яскравих футболках і патріотичних мазепинках! І об’єднує усіх Її Величність ДЖУРА! Ще буде сумувати табір «Прибережний» з його чудовими керівниками і впорядниками за великим колом з клумбою квітучих троянд, за влучними «підколками» хорунжого Віктора Павліва (депутат Калуської міської ради), за добрим методом боротьби із запізненнями, запровадженим паном писарем Дмитром, що йменується «десять відтискань», за мудрими настановами бунчужного пана Віктора Шевчука, за чіткими військовими командами отамана Гриви. Місцеву козацьку «знать» в особі осавула Сергія Гуцалюка згадуватимуть джури при слові «алярм!», при запитаннях про історію Одеси, при згадках про марш одеськими вулицями. А стільки патріотичних пісень у себе вдома джури, мабуть, і не чули. Кожен день – марш під нову пісню з таборового пісенника «Вечірня ватра». Спочатку несміливо, а потім усе впевненіше звучали і «Жахи-шляхи», і «Соколи», і «Хай живе славна Україна». Вершиною стали «Націоналісти раз-два» та пісня останнього дня «Ой, у лузі червона калина»! Гості табору, а їх тут побувало немало – від представників різних міністерств та інших державних органів до керівників міжнародних структур, зокрема Генерального секретаря Світового конгресу українців Стефана Романіва, – отримували емоційний заряд, коли бачили таку кількість патріотично налаштованих молодих людей. І всі розуміли, що це є результатом величезного комплексу виховної роботи, проведеної таборовою козацькою старшиною. Спортивна складова, безперечно, є важливою в системі підготовки юнаків до дорослого життя, але постулати добра, дисципліни, справедливості, поняття свого роду, свого народу, своєї батьківщини є головними для становлення молодої людини як громадянина. Особливим днем став День Державного Прапора України – 23 серпня. Знову колона автобусів із поліцейським супроводом сколихнула вранішню Одесу. Перехожі знову з подивом дивилися на молодих людей у вишиванках і одностроях, доповнених мазепинками, поступово розуміючи, який сьогодні день. Але вже більше і більше одеситів вітали джур посмішками, не боячись виявляти свої симпатії до патріотичної молоді. Увесь одеський інтернет заповнений описами піднімання Державного Прапора біля Одеської ОДА. Так яскраво це дійство ще ніколи не відбувалося! А потім – марш містом з розгорнутим Державним прапором України під супровід військового оркестру. На чолі ходу йшли місцеві козаки – прапороносна група від Чорноморського гайдамацького з’єднання. Керівництво і впорядники табору «Молода гвардія» йшли яскравим рядом у вишиванках. Далі – джури по роях, з прапорами своїх областей. На Приморському бульварі, на знаменитих одеських сходах, до дівчат у вишиванках – учасниць Вишиванкового фестивалю – гармонійно, долучилися джури в одностроях. І разом вони розгорнули знизу вгору 25-метровий Прапор України! Фототехніка не встигала фіксувати події. Навіть квадрокоптери не справлялися! А головне – обличчя – усміхнені, радісні. Тому, що це було справді СВЯТО! Доповнило враження і нагородження роїв-переможців кубками і грамотами, які саме тут, біля знаменитого Дюка, були вручені джурам. Присутні державні особи гідно оцінили фізичну підготовку і старання молоді. Цей день був кульмінацією перебування джур в Одесі, в «Молодій гвардії». Ще далі, наступного дня – День незалежності України, а в таборі – ярмарок, на якому виставляються різні смаколики і сувеніри, а зароблені гроші відправляються цільово, адресно, на допомогу нашим захисникам, які стоять на сторожі спокою країни. Новинкою для табору став день самоврядування. Молоді джури самі вибрали собі керівництво – отамана, осавула, писаря, хорунжого, бунчужного, самі провели вечірню нараду і вранішнє шикування, визначили завдання на день. Старшина тихо і з задоволенням спостерігала за плодами своєї роботи. А ввечері було показано кліп «Нікому Україну не віддам», створений за сприяння народного депутата України Олега Петренка його прес-секретарем Ольгою Касьян. Всі джури взяли участь у його створенні, і на фоні цих сильних слів пройшли відзначення найкращих з врученням подяк і подарунків. Так, спочатку було нелегко, а тепер настав час, коли і серце починає щеміти від того, що закінчується цей прекрасний час – таборова зміна «Ми – українці!», а саме ІІІ (Всеукраїнський) етап гри «Джура – 2016: Хаджибейська Січ». Але все залишиться у пам’яті, у розумі, у відчуттях! І втілиться у подальших діях, бо майбутнє – за молодою гвардією України!

Ольга Зінченко